Нехімічна залежність

Упередження

У нашому суспільстві слово «залежність» часто асоціюється з алкоголем, наркотиками чи іншими речовинами. Але є інша її форма – менш очевидна, проте не менш руйнівна. Йдеться про нехімічну залежність – стан, у якому людина не може контролювати свою поведінку, навіть якщо вона не пов’язана з жодною хімічною речовиною.

Почнемо з початку

Адикція (англ. – схильність, пагубна звичка, пристрасть) у загальному розумінні – залежність – це прагнення покластися на когось чи щось з метою отримання задоволення або адаптації, залежність від деяких предметів, речовин чи видів діяльності (Мудрик, 2022).

Щодо саме нехімічної залежності – це нав’язлива потреба повторювати певну дію або поведінку, яка, здається, приносить полегшення, задоволення чи втечу від реальності. Такі дії часто починаються як нешкідлива звичка, але з часом набувають залежної форми: коли людина більше не контролює себе, а діє імпульсивно, навіть усвідомлюючи шкоду.

На відміну від хімічних залежностей, ця форма залежності не пов’язана із зовнішніми речовинами, але викликають таку саму дофамінову стимуляцію – миттєве полегшення або піднесення, за яким часто приходять вина, втома чи порожнеча. Коли залежна людина виходить з активної залежності (наприклад: лудоман перестає грати) можна часто спостерігати психофізичні прояви, схожі на фізичну ломку.

В системі дослідника О.Ю. Єгорова нехімічні залежності поділяються на:

1. Патологічний потяг до азартних ігор (лудоманія);
2. Еротичні аддикции: любовні аддикції, сексуальні аддикції;
3. Соціально прийнятні аддикції: трудоголізм, спортивні аддикції, аддикція відносин, аддикція до витрати грошей (шопоманія), релігійна аддикція;
4. Технологічні аддикції: інтернет-залежність, залежність від мобільних телефонів, телеманія (неконтрольоване перемикання каналів, обумовлене регулярним перегляду тієї чи іншої телепрограми);
5. Харчові аддикції: аддикція до переїдання, аддикція до голодування.

Додатково деякі вчені виділяють ще такі види адиктивної поведінки нехімічного походження як надмірна захопленість рольовими іграми, мають місце в комп’ютерному або реальному просторі, адреналінову залежність (наприклад: швидкісна їзда, надмірна захопленість небезпечними видами спорту) та інші. Загалом, є данні про близько 200 підвидів нехімичних залежностей.

Звідки «ноги ростуть»?

Причини часто сховані глибоко. Часто вони повʼязані з пережитим в минулому травматичним досвідом – психіка шукає спосіб втечі від болю, і «залипання» в певній поведінці стає тимчасовим порятунком. Також серед можливих причин можуть бути дефіцит близькості чи підтримки від інших людей, хронічний стрес або тривога (наприклад з цим повʼязують розповсюдженість ігрової залежності серед військовослужбовців) та психоемоційна нестабільність.

Вихід із залежності – це завжди довгий та малоприємний процес, проте свобода від неї того вартує. Лікування нехімічних залежностей має два підходи – психотерапевтичний та медикаментозний, в них входять:

• Групова психотерапія та 12- крокові програми;
• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ);
• Діалектико-поведінкова терапія (ДПТ, DBT);
• Фармакотерапія підібрана лікарем-психіатром індивідуально кожному пацієнту;

«Золотим стандартом» лікування нехімічної залежності вважається КПТ, проте краще за все діє комбінований підхід: поєднання групової та індивідуальної психотерапії, за потреби – додавання лікарських препаратів.

Чому лікування важливе?

Лікувати нехімічні залежності важливо не лише для того, щоб “позбутися поганої звички”, а й для того, щоб повернути людині якість життя, стабільний емоційний стан, можливість будувати здорові стосунки, реалізовувати себе професійно та особисто. Своєчасне втручання психотерапевтів, психіатрів та спеціалізованих центрів може не лише зупинити розвиток залежності, а й врятувати життя. Нехімічна залежність – це захворювання, яке потребує серйозного та комплексного підходу до лікування.

Невтішна статистика наслідків відсутності лікування лудоманії

Лудоманія прямо пов’язана з високим рівнем суїцидальних думок та дій. За різними дослідженнями, до 20% людей з ігровою залежністю здійснюють спробу самогубства – це один із найвищих показників серед усіх видів залежностей. Наприклад, дослідження, опубліковане в American Journal of Psychiatry, показало, що 44% патологічних гравців мають суїцидальні думки, а 17% здійснюють спробу суїциду. Для порівняння, серед людей із залежністю від алкоголю ця цифра становить близько 15%.

Крім загрози життю, ігрова залежність часто супроводжується фінансовими боргами, втратою житла, кримінальними проблемами, розривом із близькими людьми. Вона руйнує особистість, спричиняє відчуття безнадійності та ізоляції, що ще більше посилює залежну поведінку – таким чином формується замкнене коло.

Нехімічна залежність – це не слабкість характеру. Це стратегія виживання, яка колись допомогла, але тепер шкодить. Вона не завжди гучна чи помітна для оточуючих, але вона змінює якість життя, відносини й внутрішній стан.

Найважливіше – з цим можна працювати. Залежність – не вирок. Це запрошення до глибшого розуміння себе і своїх потреб.

1. Мудрик, А. Б. (2022). Психологія залежної поведінки: навчальний посібник. Луцьк: ПП Іванюк В. П.
2. Егоров, А. Ю. (2020). Нехимические зависимости. Москва: Издательство Института психотерапии.
3. Marionneau, V., & Nikkinen, J. (2022). Gambling-related suicides and suicidality: A systematic review of qualitative evidence. Frontiers in Psychiatry, 13, 980303
4. Håkansson, A., & Karlsson, A. (2020). Suicide attempt in patients with gambling disorder—Associations with comorbidity including substance use disorders. Frontiers in Psychiatry, 11, 593533.
5. World Health Organization. (n.d.). Gambling. Retrieved May 29, 2025