Страх «зійти з розуму»

Коли Я є, але мене НЕМАЄ

Більшість страхів підтримуються у нас через незнання. Невідомість часто лякає, сприймається як загроза, може навіть обмежувати повсякденну поведінку та відчувається в тілі.

Одним зі страхів, з яким часто доводиться стикатися в нашій роботі, є страх «зійти з розуму». Але, виявляється, що при більш детальній розмові, людині навіть важко пояснити, що вона має на увазі. Тобто, що вона розуміє під фразою «зійти з розуму» з медичної точки зору.

В основі такого страху, зазвичай, можуть лежати спогади, глибині переконання, які  лякають людину, але не мають нічого спільного з її психічним здоров’я.

  1. Історії з дитинства. Часто такі люди бачили в дитинстві психіатричних хворих, поведінка яких була не відповідною нашій культурі. І справді, люди, які мають важкі психіатричні діагнози, можуть викликати нерозуміння, а звідси і страх. Такі спогади, або ж історії, що розповідали в родині, можуть лякати дитину і в дорослому віці, час від часу, при стресах чи сильних проявах тривоги, що є нормальними для нашого організму, повертати нас до дитячих страхів.
  2. Мене «відкинуть». Такий страх підкріплюється думкою, що якщо зі мною таке станеться, то мене «всі покинуть». Це може бути глибинним страхом самотності, страхом не справитись зі складними життєвими ситуаціями, переконанням того, що ми можемо бути потрібні нашим близьким та рідним лише «за умови» (молоді, гарні, сильні, здорові і т.д.).
  3. Я є, але мене НЕМАЄ. Цей страх пов’язаний з втратою себе, що прирівнюється до страху смерті. Людина може уявляти, як її тіло буде жити окремо від її свідомості. Жити і не усвідомлювати себе – це як померти на рівні своєї особистості. Страх смерті закладений в кожного з нас і є нормальним, але в таких випадках це може сприйматися ще страшніше («краще взагалі не жити»).

Психіатричні розлади мають широкий спектр і не так часто призводять до повної втрати свідомості та особистості. Окрім того, вчасно виявлені проблеми та звернення за допомогою дають хороший результат та не впливають на подальшу якість життя.

Що ж робити в тих випадках, коли ми маємо лише страх, але не маємо діагнозу?  У першу чергу, розібратися з тим, що викликає у Вас такий страх, з чим він пов’язаний. Познайомитись з ним та спробувати опрацювати його самостійно або зі спеціалістом. Не давайте своїм страхам керувати Вашим життям, не залишайтеся наодинці зі своєю тривогою, працюйте з нею і будуйте своє життя вільним від страхів.

Бурда Інна Олександрівна

 

 

 

 

Замовити зворотній дзвінок
Як до вас звернутися:
Ваш телефон:
Тема дзвінка:

Меню

Обратный звонок