Шизофренія, психотерапія, як доповнення до медикаментозної терапії

Шизофренія є хронічним, тяжким психічним розладом, що впливає на те, як людина думає, діє, виражає емоції, сприймає реальність і ставиться до інших. Хоча шизофренія не настільки поширена, як інші психічні захворювання, вона може бути найбільш хронічною та інвалідизуючою.

Люди, які страждають на шизофренією, часто мають проблеми в суспільстві, на роботі, в школі та у стосунках. Вони можуть відчувати себе зляканими і віддаленими, і такими, що втратили зв’язок з реальністю. Цю хворобу протягом життя не можна вилікувати, але можна контролювати за допомогою належного лікування.

Всупереч поширеній думці, шизофренія не є роздвоєнням особистості або розладом множинної особистості. Сам термін можна перекласти як «розщеплення», але це розщеплення стосується не особистості, а загалом внутрішніх психічних процесів.

Симптоми

Ще з самого початку дослідження даної проблеми точилися дебати стосовно того, чи шизофренія це одне захворювання, чи різні захворювання зі схожими симптомами. Деякі вчені говорили «шизофренії», маючи на увазі їх плюральність. Однак, не зважаючи на цю полеміку виділяють дві великі групи симптомів шизофренії: продуктивні та негативні симптоми. Продуктивні симптоми названі так через їхню властивість «добавляти» щось, чого раніше не було. До таких симптомів часто відносять маячню, галюцинації, ілюзії, афективні коливання, порушення поведінки. Негативні симптоми – навпаки, щось «забирають» від того, що було присутнім раніше. Такими симптомами часто є: знижена емоційність та емоційна реакція, емоційна та соціальна відчуженість, збіднення мовлення, абулія (зниження вольових характеристик), ангедонія (зниження отримуваного задоволення), порушення мислення.

Зміни в симптомах можна спостерігати не лише між різними людьми, що хворіють на шизофренію, а й у динаміці протіканні самого розладу. Так, вираженість позитивних симптомів може досягати свого «апогею» під час так званих психозів. Психоз можна визначити як порушення у тестуванні реальності і розрізнення реального від того, що не є реальним.

Важливо, що психотичні стани характерні не лише для шизофренії, а й для ряду інших розладів, не завжди повязаних з окремими психічними розладами.

 Серед таких розладів:

  • біполярний афективний розлад і депресія,
  • посттравматичний стресовий розлад,
  • розлади ендокринної системи (наприклад, при гіпертиреозі щитовидна залоза виробляє велику кількість певного гормону, що й може призвести до психозу);
  • генетичні захворювання;
  • аутоімунні захворювання (наприклад, при розсіяному склерозі);
  • ниркова або печінкова недостатність;
  • аутизм;
  • вживання наркотичних речовин чи окремих медикаментів.

Однак, незалежно від причини психозу, якщо Ви або Ваші близькі переживають такий стан вперше, в першу чергу необхідно обов’язково шукати медичної допомоги. Правильне лікування може бути вирішальним у тому як швидко людина зможе прийти до нормального стану і наскільки шкідливим можуть бути наслідки психозу.

Причини

Як і для будь-якої хвороби, завжди важливо розуміти причину її виникнення, оскільки це може бути вирішальним у підборі правильного лікування. Однак, коли ми говоримо про шизофренію, то не можемо вказати одну конкретну причину її виникнення.

На даний момент найбільш розповсюдженою є «біопсихосоціальна модель» розвитку хвороби. Біологічна складова присутня у наявності певної генетичної спадковості. Велика кількість досліджень показують, що вірогідність маніфестації хвороби тим більша, чим ближчою є спорідненість з родичом, що хворіє на шизофренію. Найбільша вірогідність настання хвороби за умови її маніфестації в однояйцевого близнюка. Зі збільшенням дистанції рідства власна вразливість до хвороби спадає – меншою є вірогідність при настанні хвороби у двояйцевого близнюка, ще меншою у рідних братів та сестер, батьків, дідусів і бабусь, двоюрідних братів та сестер і т.д.

Тим не менш, навіть хвороба у однояйцевого близнюка (фактичних носіїв ідентичної генетичної інформації) не гарантує настання хвороби у іншого близнюка. І це наштовхнує нас на роздуми про важливість середовища та власної історії людини у формуванні її картини хвороби. Дослідження, що розглядають історію хвороби людей з шизофренією показують – маніфестація хвороби настає у тих пацієнтів, що знаходилися в сім’ях з високим рівнем емоційної експресії (емоційні перенавантаження, надмірний емоційний контакт, надмірна опіка, неприязне відторгнення), виховання у неповній родині, соціальна ізоляція, економічні труднощі в сім’ї тощо. Можна підсумувати, що довготривалий стрес є важливим фактором схильності до прояву шизофренії.

Для кращого розуміння біопсихосоціальної моделі спробуйте уявити собі плодоносне дерево, скажімо, грушу. Місце, де знаходиться це дерево – вологе чи сухе, достатньо Сонця чи ні, наявність паразитів –, ілюструє фактори схильності. Вони ж і визначають наскільки великим і «соковитим» буде плід (у нашому випадку плодом буде саме хвороба). Щоб впасти, плоду не вистачає лише поштовху ззовні – сильного вітру чи сильного та довготривалого поштовху. Такі впливи ззовні є стрессорами, або ж психосоціальними факторами впливу. Падіння плоду у такому випадку є маніфестацією проблеми – остаточним вираженням симптомів хвороби.

Перебіг хвороби

Ми не даремно вказали раніше, що дехто досі говорить не «шизофренія», а «шизофренії», натякаючи дискусію стосовно того, чи це одна хвороба, чи це схожі прояви різних хвороб. Частково, це пов’язано з різними видами перебігу шизофренії.

Найбільш сприятливим перебігом є такий, при якому наявний один психотичний епізод (крайня вираженість продутивних симптомів) з найменш вираженим «дефектом» (наростанням негативних симптомів).

Можливий варіант розвитку, при якому людина переживає повторювані психотичні епізоди також без вираженого дефекту, або ж з його мінімальним вираженням.

У випадку несвоєчасного звернення після психотичного епізоду людина отримує стійкий дефект, який не погіршується, або ж виражається більш повільно.

Доволі частим варіантом протікання хвороби є повторювані психотичні епізоди з погіршенням дефекту після них.

Окремим видом протікання є так звана «ядерна» шизофренія – з єдиним психотичним епізодом і стійким прогресуючим дефектом.

При будь якому виді протікання хвороби, ключовим залишається час між першими її проявами та першим зверненням за медичною допомогою.

Яка допомога існує при шизофренії?

Оскільки шизофренія є хронічною хворобою, ціллю медичного та психологічного втручання є полегшення симптомів хвороби, зниження вірогідності психотичного епізоду та повернення симптомів.

Лікування шизофренії будь-якої форми включає приймання медикаментів. Ліки для покращення стану при шизофренії називаються антипсихотиками. Вони не лікують шизофренію, але допомагають при вираженості її найбільш проблематичних симптомів – маячні, галюцинацій, проблем з мисленням тощо. Антипсихотичні засоби розділяють на «перше покоління» (нейролептики) та «друге покоління» (яке ще прийнято називати «атиповими»). Ключова відмінність між цими групами ліків ­– механізм їхньої роботи. Необхідне призначення найбільш підходящих ліків проводиться психіатром з урахуванням історії хвороби та теперішнього стану людини.

У той час як медикаментозна допомога може полегшити симптоми шизофренії, різні психосоціальні підходи можуть допомогти з поведінковими, психологічними, соціальними та професійними проблемами, які виникають у зв’язку з хворобою. Основні напрями роботи у руслі психосоціальної допомоги включають:

  • Соціальну реабілітацію, що включає соціальні навички, допомога у пошуку роботи, інтеграція людини в суспільство з метою побудови життя настільки незалежним, настільки це можливо.
  • Когнітивне відновлення, яке включає навчання технік подолання проблем з обробкою інформаціїї.
  • Групову терапію та групи підтримки, що виражаються у взаємодопомозі людей, які переживають схожу проблему.
  • Індивідуальну психотерапію, направлена на краще розуміння своєї хвороби і навчання навичок вирішення проблем та долання стресу.

Існує багато методів психологічних втручань при шизофренії. Когнітивно-поведінкова психотерапія займає своє місце серед них як доказова практика у допомозі подолання продуктивних симптомів і резистентних змін особистості.

Основні методи роботи КПТ при шизофреніх включають:

  • Навчання навичкам когнітивного контролю, відволікання, релаксації;
  • Опанування технік вирішення проблем, прийняття рішень та подолання життєвих труднощів;
  • Формування навичок критичного ставлення до власних маячних ідей, галюцинацій, та переконань. Разом з терапевтом людина вчиться розпізнавати внутрішні голоси та протистояти їм.

Дослідження дієвості психологічної допомоги при шизофренії дали змогу включити когнітивно-поведінкову терапію разом з антипсихотиками до основних методів терапії шизофренії Національним інститутом здоров’я і досконалості допомоги США.

При правильному лікуванні більшість людей з шизофренією можуть вести продуктивне і повноцінне життя. Залежно від того, наскільки важким є стан і яку вони отримують підтримку (у лікуванні та повсякденному житті), вони потребують можливості жити зі своїми сім’ями та в комфортних умовах, а не закладах психіатричної допомоги.

Замовити зворотній дзвінок
Як до вас звернутися:
Ваш телефон:
Тема дзвінка:

Меню

Обратный звонок