Когнітивні спотворення

photo

Вступ

 «Не події самі по собі визначають самопочуття людей, а спосіб, яким люди їх тлумачать». А.Бек, 1964.

 

Чому люди реагують по-різному на одні й ті ж події і обставини? Очевидно вам не раз доводилося чути запитання, подібні до цих: «Як він міг так вчинити (сказати)?», «Не зрозумію, що він (вона) від мене хоче?», «Невже можливо думати якимось іншим чином?»

Можливо. Справа в тому, що ми приймаємо рішення і діємо виходячи з нашого індивідуального досвіду, отриманого в процесі проживання різних ситуацій і спілкування з різними людьми.

Ще Шекспір писав: «Самі по собі речі не бувають ні хорошими, ні поганими, а тільки в нашій оцінці» (Шекспір «Гамлет», в перекладі Пастернака).

Наша свідомість відображає навколишній світ, але відображає не об’єктивно, як дзеркало, а суб’єктивно. Вхідна інформація переломлюється, проходячи крізь своєрідні «лінзи» нашого мислення – так звані когнітивні фільтри або когнітивні спотворення.

Cogito, ergo sum – «Мислю, отже, існую», – вважав Рене Декарт. «Як мислю, так і існую», – стверджують сучасні психологи.

Що ж таке когнітивні спотворення і звідки вони беруться?

По суті, когнітивне спотворення – всього лише наша звичка мислити в певному ключі, іноді – далекому від логіки. І дуже часто ми навіть не усвідомлюємо наші власні спотворення і те, яким чином вони змінюють наше життя.

З дитинства кожна людина росте і розвивається, пізнаючи навколишній світ. Ми шукаємо логічні взаємозв’язки в тому, що відбувається, намагаючись організувати свій досвід в певну систему. Це призводить до формування певних висновків і переконань, точність і об’єктивність яких дуже сильно варіюється.

Когнітивні фільтри стають своєрідними пастками мислення – систематичними помилками, які заважають нам мислити раціонально.

Чому про це варто турбуватися?

Наша поведінка і наші емоції залежать від нашого суб’єктивного сприйняття різних життєвих обставин. «Не події самі по собі визначають самопочуття людей, а спосіб, яким люди їх тлумачать», – писав А.Бек.

Таким чином, самопочуття людини залежить від способу інтерпретації нею життєвих ситуацій. Отже, в основі всіх психологічних порушень особистості лежить спотворене мислення. Існування більшості когнітивних спотворень було описано вченими, а багато – доведено в психологічних експериментах.

Що робити?

Якщо причиною психологічних порушень є викривлене мислення, то реалістична оцінка життєвого досвіду веде до поліпшення самопочуття і гармонізації поведінки.

Відповідно, щоб домогтися стійких результатів, необхідно визначити, оцінити і змінити свої дисфункціональні погляди і переконання. У цьому може допомогти аналіз автоматичних думок.

Основні когнітивні спотворення

Деякі автоматичні думки цілком можуть відповідати реальності, одначе багато з них все ж помилкові, або правдиві частково. Ось найбільш поширені деструктивні фільтри:

1. Поляризоване мислення

Також зване «чорно-білим» або діхтономічним мисленням. Когнітивний процес в стилі «все або нічого» – тільки успіх, або тільки поразка, люди або погані, або хороші. Середнього не дано, існують тільки дві категорії для оцінки того, що відбувається (чорне-біле, погане-хороше).

2. Мисленевий фільтр

Цей фільтр ще називають виборчим абстрагуванням. Концентрація на якійсь одній деталі, як правило, вихопленій з контексту. Фокусування на негативних деталях і знецінення позитивного досвіду. Людина судить про себе по своїм невдачам.

3. Надмірне узагальнення (надмірна генералізація)

На основі одного або декількох ізольованих епізодів робляться узагальнюючі негативні висновки, формулюється загальне правило, що виходить далеко за межі поточної ситуації. Навішування на все негативних ярликів.

4. Емоційне обгрунтування і «читання думок»

Віра, що щось повинно бути правдою тільки тому, що ви «відчуваєте», що це має бути саме так. Ігнорування або знецінення доказів зворотного. Впевненість, що ви знаєте думки і почуття оточуючих без їх пояснення.

5. Катастрофізація

Постійне очікування і передбачення біди, прогноз майбутніх подій виключно негативний, без урахування інших, більш ймовірних рішень.

6. Персоналізація

Цей тип спотворення може бути названий надмірною відповідальністю. Приписування собі відповідальності за поведінку інших. Впевненість людини в тому, що її помилки і прорахунки знаходяться в центрі уваги людей, що її оточують, що їх слова і дії – всього лише реакція на нього. Постійне порівняння себе з іншими, в спробах визначити, хто розумніший, компетентніше і так далі.

7. Повинність

Наявність чітких непорушних правил поведінки для себе та інших. Якщо очікування не виправдовуються, людина сприймає це як невдачу, відчуває почуття провини. ЇЇ дратують ті, хто порушує її правила.

8. Перебільшення і мінімізація

Сприйняття і оцінювання себе, інших або ситуації з перебільшенням негативного і/або зменшенням позитивного. Перебільшування глибини будь-якої проблеми.

Тільки саме важливе та цікаве
Підписатися на розсилку останніх статей