Перфекціоніст – комплімент чи варто замислитись?

photo

Перфекціоністи – це люди, які постійно прагнуть до ідеального результату в усьому: від роботи до зовнішнього вигляду.

Що таке перфекціонізм

Як часто Ви помічаєте у себе на думку «або ідеально, або ніяк»? Або починаєте злитися, якщо хтось виконує ваші прохання не на сто відсотків так, як ви хотіли?

Перфекціонізм – це риса, яка перетворює життя в нескінченний список досягнень. Люди з перфекціонизмом дотримуються неймовірно високих стандартів. Вони думають, те, що вони роблять, ніколи не буває достатньо хорошим.

Деякі люди помилково вважають, що перфекціонізм – здоровий мотиватор, але це не так. Перфекціонізм може змусити вас почувати себе нещасними у власному житті. Це може привести до депресії, тривоги, розладів харчової поведінки. Зрештою, це також може привести до того, що ви перестанете намагатися досягти успіху. Навіть легка форма може вплинути на якість життя, особисті відносини, освіту або роботу.

Перфекціонізм не залежить від віку: він може торкнутися як молодих, так і дорослих. Дітей і підлітків часто спонукають добре вчитися, займатися у різних гуртках, бути активними у суспільстві. Це може привести до одержимості успіхом. І, зрештою, стати перешкодою до цього успіху.

Хто такі перфекціоністи

Перфекціоніст –  це людина, яка відмовляється приймати будь-які стандарти, крім ідеалу. У психології перфекціонізм – це риса особистості, що характеризується прагненням людини до бездоганності і встановленням надмірно високих стандартів, що супроводжується занадто критичною самооцінкою і занепокоєнням щодо оцінок інших. Для перфекціоніста все, що не ідеально – неприпустимо.

Ознаки та симптоми перфекціонізму

Щоб оцінити свій рівень перфекціонізму, зверніть увагу на деякі ознаки:

  • Ні помилкам. Коли ви бачите помилку, намагаєтеся першим розкрити її і виправити.
  • У вас дуже специфічна манера поведінки. Часто люди не розуміють вас, тому що ви дуже чітко уявляєте собі, як все повинно відбуватися. Поки щось не на своєму місці або не відповідає вашому підходу, це неприйнятно. Через це вам часто буває дуже важко знайти відповідних людей для роботи, декому може бути некомфортно працювати з вами разом.
  • Ви дотримуєтеся принципу «все або нічого». Або ви все робите добре, або зовсім не робите. Все, що знаходиться між цими категоріями, заборонено.
  • Вся справа у кінцевому результаті. Вам все одно, що відбувається перед ним і що потрібно для досягнення мети. Ви просто хочете переконатися, що кінцевий результат досягнутий, інакше ви відчуєте роздратування або спустошення.
  • Ви дуже суворі до себе. Коли щось йде не так, ви починаєте жорстко ставитися до себе. Неважливо, з вашої вини це або взагалі через якусь дрібницю – ви завжди лаєте себе і дуже довго переживаєте через помилку.
  • Ви часто обмірковуєте результати, які виявляються не такими, як передбачалося. Ви весь час питаєте себе: «А що, якщо?» Найголовніше, ви відчуваєте, що у всьому винні ви, якщо не досягли цього ідеального, бажаного стандарту.
  • У вас дуже високі стандарти. Що б ви не вирішили робити, у вас будуть високі цілі. Іноді ці цілі викликають у вас нескінченну напругу. Ви готові на все, аби дістатися до них. У якийсь момент ці високі стандарти вас обмежують і змушують відкладати все на потім і припинити працювати над своїми цілями через страх, що ви не зможете їх досягти.
  • Успіху ніколи не буває. Що б ви не робили, завжди є куди прагнути. Навіть коли ви досягнете «X», вам потрібно 2X. Навіть коли ви досягли 2Х, вам потрібно 5Х. Крім цього прагнення до кращого, у багатьох випадках ви незадоволені, якщо не ставите перед собою вищу і велику мету. Вас рідко влаштовує реальний стан, адже завжди є що вдосконалювати.
  • Ви відкладаєте на потім, щоб зробити щось у «потрібний» момент. Ви постійно чекаєте «підходящого» моменту, щоб працювати над своїми цілями. Вам потрібно починати тільки тоді, коли ви думаєте, що готові забезпечити найкращу якість роботи. Однак такий стан готовності, здається, ніколи не настає.
  • Ви постійно помічаєте помилки, коли їх не бачать інші. Іноді це може просто означати, що ви просто дуже уважні до деталей, але перфекціоністи часто помічають помилки і проблеми за кілометр: іноді ці помилки реальні, але також вони можуть бути надуманими.
  • Ви часто витрачаєте багато часу просто на те, аби щось поліпшити. Досконалість – це кінцева мета. Ви нерідко жертвуєте своїм сном, особистим часом і благополуччям тільки для того, щоб довести свою роботу до найвищого рівня. Для вас це всього лише процес досягнення мети.

У чому причини перфекціонізму

Багато факторів можуть вплинути на розвиток перфекціонізму. Наприклад:

  1. Частий страх несхвалення з боку інших або почуття незахищеності і меншовартості.
  2. Проблеми з психічним здоров’ям, такі як тривога або обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Хоча було виявлено, що існує кореляція між ОКР і перфекціонізм, не всі люди з перфекціонізмом мають ОКР, і не всі люди з ОКР є перфекціоністами.
  3. Випадки, коли батьки демонструють перфекціоністську поведінку або висловлюють несхвалення, коли зусилля їхніх дітей не призводять до досконалості. Деякі батьки можуть заохочувати своїх дітей до успіху у всіх сферах або нав’язувати їм ідеал до такої міри, що це стає нездоровим і небезпечним для самооцінки.
  4. Небезпечна рання прив’язаність. Люди, у яких були проблеми з прив’язаністю до батьків в юності, можуть зазнавати труднощів у дорослому віці. Їм може бути складно прийняти результат за хороший, якщо він не ідеальний.
  5. Люди з історією високих досягнень іноді відчувають непереборний тиск і вимогу відповідати своїм попереднім успіхам. Це часто призводить їх до перфекціоністської поведінки. Діти, яких часто хвалять за досягнення, з віком можуть відчувати тиск, що змушує їх продовжувати домагатися своїх цілей, що також може викликати перфекціонізм.

Якщо ви відчуваєте, що у вас є риси перфекціонізму, які викликають у вас щоденні страждання, знайте, що перфекціоністську поведінку і звички можна змінити. Можна навчитися більш здоровому відношенню до своїх цілей і стандартів за допомогою психолога.

Де грань між нормою і патологією?

Часто перфекціонізм сприймають як норму або рису характеру. Але, на жаль, якщо не звертати на нього уваги, він може перетворитися в патологію. Межею є рівень прояву симптомів перфекціонізму і відповідної реакції людини на недосяжність ідеалу.

Якщо проста форма перфекціонізму може доставляти дискомфорт, але не більше того, то крайні його прояви можуть суттєво ускладнити життя. Тому слід бути уважними і стежити за своїм прагненням до ідеалу.

Наслідки перфекціонізму

Найперший і найважливіший наслідок – відсутність віри у себе. Перфекціоністи підсвідомо розуміють, що ідеал – це те, чого насправді не існує. І досить складно шукати те, чого немає, тому результативність руху цим шляхом прямує до нуля.

Зрештою, можна зависнути в пастці, яку називають «параліч перфекціоніста». Рухатися вперед неможливо, тому що немає конкретної мети, але є втома. Зійти з дистанції, значить визнати свою помилку. А перфекціоністи не готові розглянути можливість чогось, відмінного від досконалості.

Перфекціонізм і психічні розлади

Зараз багато вчених переконані в тому, що компульсивне прагнення до досконалості супроводжується високим ризиком психічних розладів і знижує продуктивність. Дослідження показують його тісний зв’язок з розладами афективного спектру: депресіями, тривожними розладами тощо.

Також перфекціонізм тісно пов’язаний саме з розладами харчової поведінки. Наприклад, дівчата з високим рівнем перфекціонізму, орієнтованого на себе, проявляють екстремальні форми харчової поведінки аж до повної відмови від прийому їжі. Прагнення здаватися успішними, відповідати неадекватним стандартам і уявленням про ідеальний зовнішній вигляд, може призвести до анорексії та булімії.

Як боротися з перфекціонізмом?

Часто люди не ідентифікують себе як перфекціоністів, швидше, вони назвуть себе «обережними» або «уважними до деталей». Якщо у вас теж є такі проблеми, спробуйте виконати кілька порад і спостерігати за наслідками.

  1. Перерахуйте негативні наслідки перфекціонізму – чи вважають вас контролюючим? Ви беретеся за додаткову роботу, коли вас про це не просять, а потім відчуваєте себе перевантаженим? Ви відчуваєте себе виснаженим? Чи повертається занепокоєння про невдачу або недостатньо гарну роботу?
  2. Припиніть використовувати формулювання типу «все / ніколи», наприклад «Буде жахливо, якщо я зроблю помилку», «Я завжди повинен бути правий!». Помилки не є показником вашої особистості. Подивіться, як ви реагуєте на них, і як інші люди сприймають ваші помилки.
  3. Плануйте «недосконале» виконання. Прийміть рішення не братися за конкретну роботу, яку міг би виконувати хтось інший. Ваша мета: побачити, чи виконується робота, навіть якщо ви її не робите. Також зверніть увагу: якщо цього не зробити, світу не прийде кінець.
  4. Ставте собі дедлайни по здачі матеріалу. Наприклад, якщо частину роботи потрібно виконати за дві години, то потрібно виділити на неї не більше двох годин, навіть якщо вам буде здаватися, що там повно моментів, які можна поліпшити. Практика показує, що такі процеси поліпшення затягують і засмоктують, вимагаючи істотно більше часу, ніж спочатку планувалося.
  5. Спостерігайте за неідеальною роботою інших і за тим, як люди сприймають її як «досить хорошу».
  6. Визначте вашу відповідальність і не робіть те, що виходить за її межі.
  7. Звертайте увагу на те, як мало кого хвилює, чи були ви ідеальним.
  8. Розділіть завдання на важливі й несуттєві. Спробуйте пропустити деякі несуттєві аспекти завдання і поспостерігайте, чи має це значення.

Для більшого ефекту варто опрацювати хвилюючі вас питання з психологом. Він допоможе розібратися з причинами перфекціонізму і навчить розставляти пріоритети так, щоб ваше життя було не «ідеальним», а комфортним. Також, наприклад, когнітивно-поведінкова терапія може допомогти змінити свої уявлення про перфекціонізм. Працюючи над тим, щоб сприймати помилки як можливості для навчання, і замінюючи самокритику на саморозуміння, можна подолати перфекціонізм і виробити більш здоровий спосіб постановки цілей для себе.

Тільки саме важливе та цікаве
Підписатися на розсилку останніх статей