Загально про розлади особистості

Поняття особистості

Поняття «особистості» є одним з ключових у розумінні соціальної природи людини та розгляданні її як індивідуальності. Воно складається з сукупності індивідуальних психологічних якостей, які визначають характер мислення, емоцій, поведінки взаємодії людини з навколишнім світом. Іншими словами – це все те що робить кожного з нас унікальним.

Коротко про головне

Розлад особистості – це стійке порушення в особистісному розвитку та поведінці людини, яке проявляється у незмінному, негнучкому стилі мислення, сприйняття, емоційного реагування та взаємодії з іншими людьми. Ці риси настільки виражені, що заважають людині адаптуватися в суспільстві, встановлювати здорові стосунки чи справлятися з життєвими труднощами.

Визначення

Діагностично-статистичний посібник психічних розладів, 5-е изд. (DSM-V; Американська психіатрична асоціація, 2013) визначає розлади особистості як «стійку модель внутрішнього досвіду та поведінки, яка помітно відхиляється від очікувань культури індивіда, є поширеною та негнучкою, має початок у підлітковому або ранньому дорослому віці, стабільна з часом, і призводить до лиха або погіршення»

Різновиди та класифікація

Діагностика

У кожного окремого розладу свої індивідуальні критерії і симптоми хвороби. Основний загальний діагностичний критерій – суттєве відхилення внутрішніх переживань і поведінки людини від загальноприйнятої норми. Це відхилення має спостерігатися в 2 і більше з наступних сфер:

• Когнітивній (характер сприйняття та інтерпретації людей, предметів і явищ, формування стосунків і образів «Я» та «інші»)
• Емоційній (діапазон, інтенсивність та адекватність емоційних реакцій, контроль бажань і задоволення потреб)
• Сфера стосунків з іншими людьми (манери вирішення інтерперсональних ситуацій)  (Павленко. Т. -М. 2018)

Основні розлади особистості, їх ключові переконання та опис

Крім загальних характеристик притаманних всім розладам особистості, кожен з цих розладів має свої особливості.

• Параноїдний (люди – це потенційні вороги)

Цим людям властиво інтерпретувати наміри інших як ворожі та всіх підозрювати, проте вони не мають постійних психотичних симптомів як галюцинації чи маячня.

• Шизоїдний (мені потрібно багато простору)

Цей розлад має дві основних особливості – недостатність міжособистісних стосунків та небажання їх встановлювати. Окрім того, їм притаманна емоційна «холодність» та відстороненість.

• Шизотиповий (світ повен прихованих знаків і змов, і тільки я здатен це побачити)

Когнітивні спотворення у цього розладу найбільш серйозні порівняно з іншими особистісними розладам. По-перше, вони часто мають підозрілість або параноїдні ідеї. По-друге, вони мають ідеї, що події котрі з ними ніяк не повʼязані насправді мають пряме до них відношення. Також, часто страждають на ілюзії та відчуття надприродного.

• Антисоціальний (людьми потрібно володіти)

Цей розлад характеризується зневагою до прав інших людей та соціальних норм. Їм характерна агресія, обман, маніпулятивність та імпульсивність.

• Межовий (я недостойний любові, коли інші мене пізнають по-справжньому – вони мене покинуть)

Людям, що мають межовий розлад особистості характерна нестабільність у стосунках з іншими людьми, самооцінці та емоціях. Вони мають сильний страх бути покинутими.

• Гістріонний / Істеричний (я повинен справляти враження)

Цей розлад відрізняється надмірною театральністю, емоційністю та бажанням бути в центрі уваги.

• Нарцисичний (я особливий)

Таким людям притаманне завищене почуття власної значущості, надмірна потреба у захопленні низький рівень емпатії та міжособистісна експлуатаційна поведінка.

• Уникаючий (мене можуть скривдити)

УРО характеризується тотальним уникненням у поведінці, емоціях та когнітивній сфері. Зазвичай ці люди мають бажання та потребу у прийнятті, дружбі та любові проте у реальності вони мають мало друзів та ні з ким не будують близьких стосунків.

• Залежний (я безпомічний)

Ці люди не можуть або не хочуть приймати повсякденні рішення якщо не мають великої кількості порад та підтримки від оточуючих. Вони мають труднощі з початком реалізації своїх намірів або самостійними діями та відчувають такий дискомфорт в самотності, що можуть піти на все щоб не залишатися наодинці.

• Обсесивно-компульсивний (помилки – це погано. Я не повинен помилятися)

Не те саме, що обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Для ОКРО властиві такі риси особливості як впертість, акуратність та скупість, або комбінація навʼязливих ідей та дій.

Підводні камені та небезпеки цих станів

Неусвідомленість

Люди, що мають розлади особистості часто самі цього не усвідомлюють. Вони безперечно стикаються з дискомфортом та певними симптомами кожного дня – проте зазвичай повного розуміння себе вони не мають. В кінці кінців – інколи вони просто не хотять змінюватись.

Небажані наслідки відсутності лікування

Люди з розладами особистості можуть завдавати собі шкоди. Найбільш схильними до саморуйнування є люди з межовим розладом особистості. У своїй праці  F. Leichsenring (2024) зазначив, що рівень смертності внаслідок самогубств вищий в осіб із МРО, ніж серед пацієнтів з іншими розладами особистості (5,9 проти 1,4 %) (Temes etal., 2019). При цьому спроби самогубства зафіксовано у понад 75 % осіб із МРО (Black etal., 2004).

Деякі розлади особистості приносять шкоду не лише людині, що має цей розлад, а також її оточенню. Наприклад, нарцисичний та антисоціальний розлади особистості мають безпосередній вплив на інших людей, особливо тих, хто за різними причинами мають тісний контакт з ними. Побудова карʼєри також часто стає складним випробуванням для людей з розладами особистості.

Перспективи

Реакція на терапію

Зазвичай, люди з особистісними розладами приходять у терапію щоб скорегувати певний симптом (наприклад тривогу або депресію). Ці пацієнти часто не розуміють, що причини їх станів мають дуже довге коріння і не визнають інших проблем. Психотерапія розладів особистості часто викликає тривогу, оскільки людей просять не просто про зміну конкретної поведінки чи сприйняття. Їх просять перестати бути тими, ким вони є і ким вони вважали себе багато років (A. Beck, A. Freeman, 2002).

Хоча риси особистості досить стійкі, дослідження показують, що вони можуть змінюватися з часом –  під впливом життєвого досвіду, середовища, освіти чи терапії. Значне покращення якості життя таких пацієнтів – цілком досяжна мета. Лікування розладів особистості – це довгий і нелегкий шлях, проте результат того вартий.

Сучасна психотерапія розладів особистості

Найпереконливіші результати демонструють структуровані психотерапевтичні методи, зокрема діалектико-поведінкова терапія (DBT), менталізаційно-орієнтована терапія (MBT), схема-терапія та трансферно-фокусована психотерапія (TFP).

Наприклад, у дослідженні Stoffers et al. (2012) було показано, що DBT суттєво знижує рівень самопошкоджувальної поведінки та емоційної нестабільності у пацієнтів із межовим розладом особистості. Такий ефект зберігається навіть після завершення терапевтичного втручання, що свідчить про глибину змін.

Дослідження також підтверджують, що ефективність терапії значною мірою залежить від тривалості лікування та якості терапевтичного альянсу. Levy et al. (2022) підкреслюють, що позитивні зміни при розладах особистості є можливими, якщо пацієнт відчуває себе у безпечному, підтримувальному середовищі, яке дозволяє поступово змінювати усталені моделі сприйняття себе та світу.

Про ДБТ метод

Діалектико-поведінкова терапія – це комплексна система на основі когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), яка використовується для лікування досить складних і важко виліковних особистісних і поведінкових розладів.

Діалектична поведінкова терапія працює з такими ситуаціями, як: суїцидальна поведінка і самопошкодження, різні розлади особистості, котрі супроводжуються емоційною дисрегуляцією, яка може понести за собою різні види проблем. Залежність від психоактивних речовин, анорексія і булімія, різні види депресії і навіть біполярні розлади – це все наслідки різних видів розладів. Саме з такими проблемами працює ДБТ.

Головною ідеєю ДБТ є баланс між прийняттям людини себе таким, яким він є, і допомогою в змінах, які потрібні йому для щасливого життя.

Про схема-терапію

Схема-терапія – це психологічний напрям, яке теж було створено, як модифікацію когнітивно-поведінкової терапії, для пацієнтів, у відношенні яких стандартна КПТ була недостатньо ефективна. Схема-терапія займається психотерапією характеру, а точніше його особливостей, які заважають людині жити, завдають їй біль, руйнують стосунки з оточуючими людьми і просто не дають радіти життю і отримувати від нього задоволення. Схеми – це переконання про себе, про навколишній світ і про інших людей, в які люди вірять автоматично або ж «інтуїтивно», не ставлячи ці думки під сумнів. Всі люди мають свої схеми, проте деякі з них є дисфункційними.

Схема-терапія може допомогти людям зрозуміти і змінити довготривалі життєві установки. Терапія допоможе виявити найдавніші «схеми» і допоможе змінити їх.

Підсумок

Загалом, сучасна терапія розладів особистості базується не на спробі «вилікувати» людину як зламаний механізм, а на розбудові її здатності до адаптації, емоційної регуляції та змістовних зв’язків з іншими. Наукові дані демонструють, що особистість – пластична структура, яка здатна змінюватись у відповідь на досвід.

Жити з розладами особистості буває важко, проте надія є. Терапія – довгий, але найбільш ефективний шлях до повноцінного життя і розуміння себе.