Соціальна фобія може проявлятися в таких поширених поведінкових реакціях, як страх публічних виступів, користування громадським туалетом, спілкування з незнайомими людьми, утруднення спілкування в групі, невміння говорити «ні», та ін. При формуванні і підтримці цього розладу основну роль грають негативні переконання щодо оцінки себе, інших, власних соціальних навичок. Негативно оцінюючи свої здібності або/та зовнішні дані, людина насамперед намагається уникати ситуацій, пов’язаних із залученням уваги до себе. Цим вона позбавляє себе можливості щось змінити. Уникаючи таких ситуацій, змінити щось на краще неможливо.

Цикл 1

Якщо людина знає, що не може уникнути соціального контакту з публікою, з перехожими або товаришами по службі, то настає стан тривожного очікування. Це супроводжується поганими передчуттями і тривожною румінацією. Людина в уяві створює найгірший сценарій, думає про свій провал.

Під час ситуації, фокус уваги замість контакту з аудиторією практично повністю переміщений на себе – відбувається моніторинг симптомів своєї тривоги. Пацієнт зменшує контакт з аудиторією, його хвилює тільки те, як його оцінюють інші.

Після ситуації включається самооцінювання, осмислення реакції інших і «наслідків» своєї поведінки. Всю інформацію людина оцінює через призму своїх негативних переконань про себе і оцінює себе очима інших людей.

З наведених прикладів випливає, що головним в терапії є:

• робота з переконаннями типу «про мене думають погано».
• поступова експозиція (занурення) в ситуації, яких пацієнт боїться,
• робота з низькою самооцінкою,
• дезадаптивними глибинними переконаннями про себе і про людей.