На сьогодні все більше і більше висвітлюється тема професійного вигорання. Натомість, попри весь об’єм інформації, іноді ми самі можемо відчути на собі його прояви. Думаємо, що це просто вплив осінньої погоди, чи весняний авітаміноз. Синдром вигорання входить до 11-го видання Міжнародної класифікації хвороб (МКХ): «Емоційне вигорання – це синдром, який визнаний результатом хронічного стресу на робочому місці, який не був успішно подоланий».

Професійне вигорання характеризується трьома ознаками:

  • відчуття мотиваційного чи фізичного виснаження;
  • наростаюче психічне дистанціювання від професійних обов’язків чи почуття негативізму чи цинізму до професійних обов’язків;
  • зниження працездатності.

Емоційне вигорання стосується безпосередньо професійного контексту і не повинно застосовуватись до досвіду з інших сфер життя».

Термін “вигоряння” (“burnout”) запровадив американський психіатр Герберт Фрейденбергер¹. Він порівнював стан такої людини з будинком після пожежі: навіть якщо зовні будівля виглядає неушкодженою, всередині вона спустошена. Найчастіше вигоряння проявляється у представників професій, пов’язаних із спілкуванням з іншими людьми: викладачами, психологами, лікарями. Однак у сучасному світі ризикують всі без винятку. Саме тому Всесвітня організація охорони здоров’я визнала синдром вигоряння хворобою ХХІ сторіччя.

Патогенетичні механізми частково збігаються з такими у разі розвитку стресу, організм відчуває постійний тривалий вплив несприятливих факторів.

На першому етапі розгортається фаза опору – використовуються фізіологічні та психологічні резерви (змінюється рівень активації ЦНС, вироблення гормонів), людина відчуває напругу, але успішно з нею справляється. Інтерес та задоволеність роботою збережені

Другий етап – фаза виснаження. Втрачається здатність організму протистояти стресу, негативні фактори (організаційні, змістовні, особистісні) призводять до порушень на фізіологічному та психологічному рівні. Знижується мотивація, зацікавленість діяльністю, наростає пригніченість настрою, дратівливість.

На третьому етапі виснаження проявляється стійкими емоційними та соматичними розладами:можуть загострюватися хронічні хвороби, виникають нові захворювання на психосоматичній основі.

Як же проявляється у повсякденному житті вигорання². У повсякденному житті все важче прокидатися вранці та починати трудову діяльність, все складніше зосередитися на своїх професійних обов’язках і виконувати їх своєчасно. Найбільша небезпека в тому, що розвивається цей синдром поступово, не квапливо, день за днем. Якщо ігнорувати його перші ознаки, то почуття задоволення від своєї роботи ставатиме все меншим, а бажання покинути раніше улюблену діяльність буде збільшуватися. Чим довше людина не звертає увагу на своє самопочуття або не надає значення, тим може бути складніше справитися зі своїм станом.

Головне у роботі з синдромом емоційного вигорання – це профілактика, як і з будь-яким іншим захворюванням. Про це важливо пам’ятати і працівникам, і роботодавцям.

Якщо ж ви відчуваєте ознаки вигорання, задумайтеся, можливо, настав час зробити три важливі кроки:

  1. Визнати існування проблеми, проте не кидатися одразу в самоаналіз, а для початку взяти відпустку.
  2. Приділяти належну увагу відпочинку, не дозволяючи втомі та стресу накопичуватися до критичної маси. Коротка емоційна розрядка – спорт, спілкування з друзями, хобі – сприяють встановленню балансу у житті.
  3. Визначити собі місію, сенс роботи і ставити собі надихаючі цілі.

Труднощі це лише частина нашого життєвого шляху. Вони нас вчать новому та дозволяють зростати, як особистості, так і як професіоналу.

Важливу роль у запобіганні розвитку вигорання, відіграє мотивація людини – готовність змінити звички, режим відпочинку та праці, оцінку себе та своєї роботи. Не існує «універсального рецепту», бо у кожної людини свої життєві ситуації, які передували виснаженню, але кожному із нас періодично важливо зупинитися, проаналізувати свою життєву ситуація, та побачити своє життя під іншим кутом, тримаючи фокус на нові можливості, які дає нам життя.

Лікар психіатр/психотерапевт
Шкварок Н.Б

Література:

1.Burn- Out: The high cost of high achievement. What it is and how to survive it. -by Herbert J Freudenberger Ph.d with Geraldine Richelson; Doubleday, Garden City, New York, 1980, 214 pages

2.Сергей Удовик, Андрей Молокоедов, Илья Слободчиков. «Эмоциональное выгорание в профессиональной деятельности», 2018.

    Записатися на
    консультацію